Іван Малкович інспірує

 Я – подорожник, прикладайте мене до рани

                                                                                                     І. Малкович

Есе

Віддай людині крихітку себе. За

це душа наповнюється світлом.

Л. Костенко

Я – ніч, що приспить тебе, укладаючи в солодкі обійми Морфею. І поки ти будеш зачарований легкістю темряви на плечах, відганятиму всіх привидів минулого, спотворених вуаллю сновидінь.

Я – свічка, яка воском виливається у твої мрії. І коли ти будеш посміхатися, розсіюючи щастя, я молитимуся за це обличчя, обрамлене радістю, за це серце, неспіймане в тенета спокуси.

Я – курява, що вкладається стежкою під твої ноги. І поки йтимеш дорогою життя, вестиму тебе, немов нитка Аріадни, до світлих обрисів надії та любові.

Сократ говорив: «У кожній людині є Сонце. Тільки не треба його гасити». Дай мені стати твоїм, яке щоранку обійматиме тебе, пробуджуючи до нових звершень.

Я – крила, спрямовані в безкінечну глибінь неба. Я ніколи не зраджу тебе. Я – янгол-охоронець. Хоча б не впасти з твого плеча…

Роки невблаганно спливають у вічність. Нові духовні цінності, нові принципи моралі. Покоління змінює покоління. Я хочу стати твоєю пам’яттю, щоб закарбувати лише найяскравіші спогади, у яких немає гіркого жалю й пекучих сліз, болю й ненависті.

Я – хамелеон, що вгадує твій настрій, маскуючись під нього. Ілюзії, оазиси, міражі, сни – цим стану для тебе, щоб бачити очі, запалені пристрасною любов’ю до життя.

Я стану маленькою пташкою, виліпленою О. Вайльдом, що пожертвує всім для статуї золотого принца, яким ти є для мене. Ні страх, ні холод зледенілих душ – ніщо не зможе вбити в мені те світле почуття самопожертви.

Я – твій крихітний янгол на плечі, який оберігає чистоту твоїх думок і щирість учинків.

О. Вайльд писав: «Усі ми борсаємося в багнюці, але деякі з нас дивляться на зірки». Я хочу стати небесним світилом, що виведе тебе з полону бруду брехні й заздрости. Дай мені стати зіркою, яка впаде на землю, щоб ти загадав бажання.

Я – таємниця; ключем буде твоя душа. Розгадай таїну, наповни серце світлом – і я стану ліхтарем у темряві заплутаних думок. 

Я – подорожник, приклади мене до роз’ятреної рани душевного неспокою. Крапля за краплею віддаючи свої сили, я загою її, щоб ти надихав світ.

Я – янгол-охоронець…Чи ти колись бачив мене?